Корида

Кори́да (ісп. corrida de toros, tauromaquia, toreo) — найпоширеніша форма бою биків, традиційне іспанське видовище, що також практикується в деяких інших країнах. Суть кориди полягає у виконанні певної послідовності фігур з биком особливої породи, що зазвичай завершуються смертю бика. Історія кориди, можливо, сягає бронзового віку, до іберів, які населяли Піренейський півострів і які вважали бика священною твариною (збереглися наскельні зображення биків, яким декілька тисяч років). Ймовірно, первинне вбивство бика було ритуальним. Подібні церемонії існували і в інших середземноморських народів, зокрема у стародавніх греків. Відомо, що в Середні віки до битв з биком мали пристрасть Карл Великий, Альфонсо X Кастильський, Сід Кампеадор. До кінця XV століття, тобто часу завершення реконкісти і об'єднання Іспанії, корида стає розвагою шляхетних осіб. З биком б'ється кабальєро, лицар на коні. Ті, хто ще нещодавно билися з маврами і готувалися зустріти смерть на полі бою, знову могли випробувати себе на арені. У XVI столітті без кориди не обходилася вже більшість великих свят. У Мадриді бої влаштовували на центральній площі, Пласа Майор, де відбувалися найважливіші для країни події, зокрема особливо важливі автодафе, а у дні святкувань коронацій королі виходили вітати народ. Корида в цей період естетизується і перетворюється на елемент культури.

Мова

Іспанська мова є офіційною на всій території Іспанії.

На території деяких автономних областей такий самий офіційний статус мають такі мови: у Країні Басків — баскійська, у Валенсії та на Балеарських о-вах — каталанська (у Валенсії вона офіційно називається валенсійською), у Галісії — галісійська, у Каталонії — каталанська та окситанська (у форміаранської говірки) мови.

Театр-музей Сальвадора Далі

Теа́тр-музе́й Сальвадо́ра Далі́ — музей, створений Сальвадором Далі, розташований у Фігерасі. Тут розміщено найбільше зібрання картин цього відомого художника-сюрреаліста. Театр-музей Сальвадора Далі можна розглядати як два виставкових комплекси, які чітко відрізняються один від одного. Перший створений на основі старого муніципального театру, який було збудовано у XIX столітті архітектором Рока-і-Брюсом та який згорів 19 лютого 1939 року. Будівлю було перетворено в Театр-музей відповідно із задумом та проектом самого Далі. Він є єдиним художнім витвором, кожна деталь якого — невід'ємна частина цілого. Ця авторська робота зберегла свій первинний вигляд. Другий комплекс утворений залами, приєднаними до будівлі муніципального театру в ході різних реконструкцій та розширень: тут і підземна каплиця-крипта, і зали Вежі Галатеї, що колись була частиною середньовічних стін міста, придбані у 1981 році. У цій вежі Далі жив із жовтня року до своєї смерті 23 січня 1989 року.

Храм Саграда Фамілія

Храм Саграда Фамілія - це дивовижна будівля, яка розташована в Барселоні, неподалік від її центру. Це будівля приваблює людей з усього світу з різних причин. Когось цікавить архітектура цього будинку, а хтось їде поглянути на пам'ятник історії - творіння великого Антоніо Гауді. Також цікаво це будівля тим, що до кінця воно не побудовано. Відомий у всьому світі архітектор пішов з життя, не залишивши креслень та інструкцій щодо подальшого будівництва храму.

Біля храму Саграда Прізвище є й інші імена. Повна його назва - Спокутний храм Святого Сімейства, іноді можна почути як його називають церквою Святого Сімейства. За всю світову історію не було ні одного архітектора, який зміг би настільки сильно вражати своєю творчістю уяву людей. Будівлі, виконані за його кресленнями, не схожі ні на які інші. Відомо, що Гауді вивчав різноманітні стилі архітектури і брав для своєї творчості те, що йому подобалося найбільше. Іноді в його будівлях можна вловити елементи готичного, мавританського стилю або стилю модерн. Але кожен раз в підсумку виходило щось дивовижне, черговий шедевр, який не можна було зарахувати ні до одного з відомих стилів.

Фламенко

Словом «фламенко» називається старовинний музично-танцювальний стиль, поширений в області Андалусія в Південній Іспанії. Існує кілька версій в історії походження цього слова. Згідно з однією з них, воно походить від латинського «ФЛАММА» – вогонь. Вважається в історії, що стиль танцю фламенко виник у результаті поєднання циганської і южноіспанской традицій.

До цих пір більшість виконавців фламенко – андалуські цигани. У музиці фламенко можна знайти і арабське і циганське вплив. Спочатку фламенко тільки співали, іноді без акомпанементу, іноді під гітару. Поступово під музику сталі і танцювати, а сьогодні в усьому світі вважають, що фламенко – назва танцю, а пісні фламенко за межами Іспанії відомі менше.

Дві головні складові танцю фламенко – це рухи тіла і рук (брасео) і вистукування каблуками музичного ритму (сапатео). В такт рухам майорять шалі з довгими китицями – класичний атрибут жіночого фламенко. Як правило, танцюють або співають під супровід гітари і ритмічне биття в долоні (перкусія), або гру кастаньєтами, але нерідко до гітари приєднуються й інші музичні інструменти: скрипка, контрабас і навіть електрогітара. Слова пісень – Летрас (ісп. літери) – придумують під час танцю, імпровізуючи на ходу.

Цікавий факт

Гітара, під супровід якої співають і танцюють фламенко, схожа на класичну, тільки трохи менше і з кипарисового дерева. І грають на ній незвично: музикант вдаряє пальцями по струнах гітари, витягуючи повнозвучні акорди. Цей прийом називається расгео, він надає гітарі фламенко незвичне звучання.

Іспанія

Іспанія — держава на південному заході Європи. Займає більшу частину Піренейського півострова, Балеарські і Пітіузькі острови в Середземному морі, Канарські острови в Атлантичному океані. Іспанія омивається Середземним морем і Атлантичним океаном. По суходолу Іспанія межує з Португалією на заході (спільний кордон — 1214 км), з Францією — по гребенях Піренейських гір (623 км), з Андоррою (63,7 км), з Гібралтаром і з Марокко.